http://olli-grafomanka.livejournal.com/ - Білінгвічний (за визначенням самої авторки-твіттерянки) блог. Мікс поезій (авторка вочевидь любить Жадана), спостережень, просто цікавих світлин, власних фотозвітів, власної творчості. Блог існує з 2010 року, тому логічно, що тематика найрізноманітніша – те, що Олю вражало, змушувало задумуватись, спонукало поділитись. Варто відзначити фото – вони завжди … несподівані.

http://akorejba.blogspot.com/ - Маю потребу говорити – тому пишу. Попри анонімність блогу, абсолютно ясно, що пише його чоловік. Пише про доньку, про футбол (ні, не огляди, пише про емоції і гордість за країну). Усього кілька дописів – але усі – патріотичні, українські. Очікую, що автор трохи більше розповість про себе. І забезпечить зворотний зв’язок – він знадобиться.

http://taras.nek.me/ - Блог-експеримент. Перший пост – про 30 днів без соціалки. Автор описує враження від відсутності у соц.-мережах. День перший, день третій, день #, і будь-ласка, розкажіть, що там далі, як воно – по ту сторону соціалок? Логічно, кнопок на твіттер там немає. Та й саме оформлення – стримане, ніби шкільний інтернет-зошит.

http://borninfall.com/ - Блог танцівниці. Чітко. Ясно. «Аптечна» навігація. Спортивно-бальна тематика, велика частка психології. Кожен допис – ґрунтовний, стислий, інформативний (таких ще пошукати треба). Як точка опори, якою Архімед обіцяв повернути землю. Такі асоціації. Нічого дивного – спортивний підхід, він і в блогах спортивний. От тільки власних вражень та емоцій трохи бракує – авторка молодого блогу ще тільки на старті.

http://alone.in.ua/ - Блог одинокого романтика. Всупереч очікуванням скептиків – ви не знайдете у блозі ні занадто депресивних постів, ні ванільно-зефірної любові, ні провокацій та компроматів. На диво лаконічні та влучні нариси-відчуття. Жодних перевантажених речень, жодного зайвого багатослів’я. І, незважаючи на романтику – так багато іронії – м’якої, не жорстокої. Дописи поетичні, лабіринтно-заплутані. Хочеться відгукнутись. Можливості для відгуків – є.