Діалог до огляду – 48
by Taras • 19.10.2011 • діалог • 2 коментарі
Як Вас звати?
Микола Шпира
ShNick
Надайте посилання за яким можна прочитати інформацію про Вас.
Що потрібно зробити, щоб україномовний інтернет став потужнішим і популярнішим?
Перш за все потрібно любити свою мову і пишатись тим що ми українці.
А щоб український нет став потужним і популярним, все просто, як в маркетингу, буде попит буде і пропозиція. Якщо ми будем шукати виключно україномовні ресурси, відвідувати українські сайти, дивитись фільми українською, спілкуватись тільки на рідній мові, то і на такий попит буде приходити все більше нового і якіснішого товару ))) і буде нам щастя ))
Назвіть найбільш вдалий проект, на Вашу думку, що засвітився недавно в UANETі.
неможу назвати
Ваш монолог.
В нас є велика історія; в нас є наймилозвучніша мова; в нас честь, слава, мужність; тільки в нас найсмачніша їжа та найродючіша земля; в нас є найчарівніші дівчата; в нас є найкрасивіші моря, гори, ліса, озера, степи, річки ... і навіть пустеля; в нас є Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, І. Нечуй-Левицький, О. Вишня, П. Загребельний.... і цей список можна продовжувати ще довго і довго; в нас є Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Княгиня Ольга, Данило Галицький, Богдан Хмельницький, Мазепа....; в нас є брати Клички, Андрій Шевченко, Яна Клочкова, Василь Вірастюк; в нас є стародавні вулиці Львова і просторі проспекти Харкова, каштани Києва і порт Одеси; в нас є Україна, ВІЛЬНА УКРАЇНА
ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЛЮБІТЬ ТА ПИШАЙТЕСЬ...
Як Вас звати?
Бачкур Любомир Миронович
Нік - lbachkur
Надайте посилання за яким можна прочитати інформацію про Вас.
http://bachkur.org.ua/vse-pro-avtora/
Що потрібно зробити, щоб україномовний інтернет став потужнішим і популярнішим?
ПОТРІБНА ЗДОРОВА КОНКУРЕНЦІЯ!!!
Назвіть найбільш вдалий проект, на Вашу думку, що засвітився недавно в UANETі.
Ваш монолог.
Бажаю довго прожити і друзів до блогосфери запрошувати.
Як Вас звати?
Базилівська Олена Олександрівна.
nickname - Olenka
Надайте посилання за яким можна прочитати інформацію про Вас.
Що потрібно зробити, щоб україномовний інтернет став потужнішим і популярнішим?
Україномовний інтернет зможе бути лише тоді потужним, коли потужним стане українське загалом. А це вже проблема (
Потрібні ентузіасти на даному етапі, щоб розвивати українські ресурси. Адже якщо російськомовні сайти будуть значно якісніші, люди, на жаль, обиратимуть їх(
Як діяти?Купуй українське, цінуй українське, розмовляй українською, ЖИВИ УКРАЇНСЬКИМ! Це єдиний вихід.
P.S. Українцем бути круто 😉
Назвіть найбільш вдалий проект, на Вашу думку, що засвітився недавно в UANETі.
На жаль, назвати якийсь український проект, який з’явився останнім часом і став дуже популярним не можу. Але приємно здивував ваш проект.
Ваш монолог.
Так сталося, що я – українка. Не знаю, чи було це заплановано якоюсь вищою силою, чи трапилося просто випадково. То не варте уваги: факт – він і у Африці факт. Мені не відомо, чи була б щаслива я, якби народилася американкою або ірландкою, якби від усієї душі співала гімн Росії і називала українців хохлами, а бандерівців проклинала. Тоді б, мабуть, мала відмінний від теперішнього світогляд і саме тому то була б не я, а інша людина, яка просто зовнішністю схожа на мене. От і все. Не могла я народитися не в Україні!Будь-яка людина, але не я! Душею і тілом – українка, кров у жилах – Хмельницького!Знаю напевне, що деінде у світі не була б щасливою, тільки тут і зараз.
Так сталося, що я – українка. Саме тому стрілки мого годинника рухаються у відповідності з київським часом (підкоряються йому безапеляційно), серце б'ється у ритмі гімну України, під звук цієї святої для мене мелодії у грудях відчуваються удари вдвічі, а то й втричі швидші.Відпочивати люблю в Карпатах та в Криму, тому що я – українка і хочу пізнати спочатку своє, а не турецьке чи єгипетське. Цікавлюся історією рідної країни,вчуся в київському вузі, люблю вареники, ношу вишиванку… З дитинства мене привчили, що калина, верба, колосся – святі символи мого народу…
Так сталося, що я – українка, тому в 2006 на Чемпіонаті світу з футболу тримала сильно стиснутими кулачки за збірну моєї держави. Разом з усіма українцями голосно верещала, коли наші забивали голи,розмальовувала асфальт з друзями біля своєї школи, "увіковічуючи" пам'ять героїв, що загнали м'ячі у сітку. Я не сплю щороку наприкінці травня:тримаю кулачки за наших на Євробаченні. До сих пір згадую татові (до речі, якажу тато, а не папа!) його слова, що Руслана не виграє… А вона перемогла! Із завмиранням серця рахую медалі наших олімпійців, досягнення вчених… У мене є безліч причин для гордості за мою країну!
Так сталося, що я – українка, тому навчаюся з метою розвивання своєї держави, а не Італії, Іспанії чи Канади. У них свої"розвивальники" є, а Україна мене потребує. В моїх планах немає пункту, який передбачає проживання за кордоном. Звичайно, я дуже хочу побачити інші країни, познайомитися з культурами різноманітних народів, та життя віддам лише одній Україні, єдиній українській нації.
Так сталося, що я – українка. Через це найбільше святодля мене – День незалежності. Щороку 24 серпня над моїм будинком майорить жовто-блакитний стяг.
Я пишу це посеред ночі, вже скоро буде світати. Ви думаєте: нема мені роботи? Ні, просто сьогодні день народження у моєї другої мами.(це писалося рік тому на День незалежності) Їй 19 років. Вона ще молода. Це такий вік, коли не варто битися головою об стінку через те, що чогось не досяг:ще є час на важливі звершення. Але з іншого боку, у 19 дехто вже може похвалитися значними, інколи величезними здобутками. Це такий вік, коли самепочинаєш жити і боротися, коли ставиш цілі перед собою і починаєш їх перетворювати в реальність. Україна молода. Україна – в розквіті сил. Я дуже хочу, щоб у неї склалося все добре, й вірю, що саме так і буде.
Так сталося, що я – українка. Саме тому сиджу тут, за ноутбуком, о 4 ранку (чи ночі) і набираю цей текст. В України – мільйони дітей,але чомусь вона видається самотньою. В цей день я хочу бути з нею: не просто терпіти радості і святкувати, але й утішити, якщо буде потрібно, постояти за неї, захистити (вона ж така тендітна, беззахисна)… Ще молода, ще має право напомилку. Та вже повинна набиратися розуму і сили, щоб далі йти своєю дорогою:дорогою Незалежності.
Так сталося, що ти – українець. Можеш стрибати від радості або проклинати Бога, але ти – син цієї держави, не Америки, не Китаю, а УКРАЇНИ. Батьків не обирають, так само не вибирають і рідну землю. Не обманюй себе: ти не міг народитися не в Україні. То була б інша людина, але не ти (чи хотілося б тобі бути не собою?)
Так сталося, що ми – українці. Саме тому кожен із нас зобов'язаний любити Батьківщину, любити не за величезні здобутки, а за те, що вона СВОЯ, РІДНА. Хіба це так важко - любити?
